Саме тут, у момент першого Хрещення нашого народу князем Володимиром, народилася східнослов'янська православна цивілізація. І саме Київ став містом-основоположником історичної, культурної, моральної й духовної епохи в житті всіх слов'янських народів, центром християнства, центром духовного збагачення.

28 липня вважається днем смерті Володимира (980-1015), а саме хрещення найбільш ймовірно відбулося 14 серпня (за новим стилем) 988 року. Цей процес був тривалим, адже князю для об’єднання земель та посилення влади необхідна була зміна релігії.

Згідно з Повістю временних літ, Володимир ще до хрещення пройшов випробування вірою. Волзькі болгари пропонували йому прийняти іслам, Рим – католицтво, а хозарські євреї – іудаїзм.

Одначе князь Володимир вибрав православ’я. Вирішальною була подорож до Константинополя. До того ж, його бабуся – княгиня Ольга – була православною християнкою. Її охрестили у столиці Візантії ще в 955 році.

Хрещення князя Володимира відбулося в Херсонесі. Тут він збудував церкву на честь святого Василя, ім’я якого він отримав при хрещенні. Повернувшись до Києва, князь охрестив своїх синів і підданих, а також розігнав своїх язичницьких дружин.

За його наказом були знищені вівтарі та ідоли древніх богів. Масове хрещення населення відбулося в Дніпрі.

Якщо хрещення киян пройшло більш-менш без насильства, то в інших князівствах воєводи хрестили людей мечем і вогнем.

Після хрещення на Русі почали будувати християнські храми. А на стародавньому капищі було споруджено церкву святого Василя, а пізніше – Десятинну церкву.

Проте християнство на українських землях появилось задовго до Володимирового хрещення. Поширення християнства на українських землях датують І ст., пов’язуючи з легендарним перебуванням на Київських пагорбах апостола Андрія Первозваного; його ж перебування з місією в Криму історики загалом не ставлять під сумнів. Більш чіткі історичні дані є про перших християн-мучеників в Криму, зокрема тут загинув мученицькою смертю один з перших Римських архиєреїв Папа Климентій І. Його голову пізніше відшукали св. Кирило та Мефодій.

Різноманітні джерела говорять про хрещення Київського князя Аскольда у 860 р. під час походу на Константинополь. Є припущення, що тоді ж князь намагався хрестити і киян, навіть привіз єпископів для створення церковної структури. Проте 882 р. його вбили, а релігійна реформа провалилася через сильний спротив язичників. 

Проте християнські спільноти в Києві залишилися, про що свідчить договір Русі з Константинополем, укладений при князі Ігорю в 941 р.

І вже нове піднесення християнства на Русі розпочалося при святій княгині Ользі, яка визнана також рівноапостольною.

На західноукраїнських землях християнство поширилося у ІХ-Х ст. з Моравії, де Церкву заснували рівноапостольні свв. Мефодій і Кирило.

Тому хрещення Русі князем Володимиром було продовженням тривалого процесу християнізації Київської Русі.

Прийняття християнства стало переворотом у житті східного слов’янства, що позначився на його соціально-політичному й культурному розвитку, стало важливим кроком наших предків на шляху до європейської цивілізації. Тисячолітня історія християнства в Україні засвідчує життєвість основних засад християнського світорозуміння й моралі.

Перше широке народне святкування Дня Хрещення Русі пройшло 1888 року. Ідея святкування 900-ліття хрещення руського народу належала київському митрополиту Платону. Він подав Святішому Синоду відповідний проект щодо святкування ще 1886 року. Але постанова Синоду відбулася тільки в лютому 1888-го, і з цього часу розпочалися посилені приготування.

Збереглися свідчення того святкування: «Місто було розцвічено прапорами й гірляндами із золотим ініціалом рівноапостольного князя Володимира. Як і було заплановано, урочистій хресній ході передувала святкова служба в Софійському соборі. Після літургії процесія з іконами й корогвами, прапорами й цеховими знаками рушила під дзвін Софійського собору до пам'ятника святому князю Володимиру. Після цього хресна хода продовжила свій рух і зупинилася біля приготовленої на березі Дніпра купелі. На цей час тисячі людей уже стояли коло місця водоосвячення. Вони заполонили всі площі, вершини міських пагорбів і дахів будинків, а на Дніпрі скупчилося безліч суден, у тому числі 20 великих пароплавів, наповнених публікою».